Канабис VHQ Шишки марихуана дарнет шоп МАРИХУАНА планчик Всеволожск

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Алё, ребята! Сегодня у меня есть история, которая просто сносит крышу! Она про то, как я решила взять себе немного шишек марихуаны и затем отправиться в церковь танцевать на алтаре. Да, вы не ослышались, именно на алтаре – там, где конечно же никто не ожидал увидеть экустрианское представление от меня, наркомана-рэпера. Ситуация произошла, когда я и мои наркоприятели закладки были уже на пике нашей "творческой" активности. Чтобы создать достижение эйфории, я решила попробовать интраназальное введение – вдыхнуть дым марихуаны через нос. Кстати, это не то чтобы новинка, ведь наркоманы так делают уже давно, и у нас это просто входит в обычные рутины. Я закурила, и вскоре волнение и счастье охватили меня. Я чувствовала себя так, будто бы даже могла покорить мир своим хэшисом! В эту сублимацию я вместе с нашей викарной группой отправилась в церковь. Ну, так, для экстрима, чтобы накуриться на полную катушку в непривычной обстановке. Представьте себе: я входу в церковь, а там парадоксально тихо. Я чувствовала, как моё существо сталкивается с сакральной атмосферой. Но для меня сакральной действительно стала атмосфера нашей закладки. Все эти свечи, алтари и религиозные фрески – они стали фоном для нашего пиршества. Мы подошли к алтарю и начали танцевать, как сумасшедшие. Мы вытворяли такие фишки, что местная группа эстрадных танцоров позавидовала бы нам. Но нам было абсолютно все равно на их флейм – все считали нас просто сумасшедшими заблудшими в мире отходов. И тут я поняла, что когда-то я мечтала о чем-то большем, нежели накуриться и пошалить в местах, где этого не ожидают. Раньше я могла бы представить себе, что буду стоять на алтаре и нести какие-то важные слова. Но обстоятельства сложились иначе, и вот я тут, в церкви, а многие люди смотрят на нас, как на абсолютных деградантов. Мне стало несколько грустно от осознания этого. Хотя нет, я не пытаюсь говорить о том, что шишки марихуаны меня совсем изменили и заставили задуматься о мировых проблемах. Просто тогда я осознала, что я вообще ничего не осознаю, а все вокруг считают меня просто клоуном, который пошутил на алтаре. Ну, можешь представить себе, какую я красоту и спокойствие испортила этот раз! Итак, я закончила свои танцы на алтаре и решила отойти в сторону, чтобы осознать, что же произошло. Я осознала, что мне нужны переменные перемен, иначе я так и буду плясать вокруг алтаря, курить шишки и нести пустые слова. Так что, ребята, моя история закончилась именно так, как я и задумывала. Она стала для меня чем-то вроде катарсиса, осознания того, что нужно двигаться дальше, иначе я загублю себя в этом проклятом привычном круговороте. Я ушла из церкви с надеждой, что когда-нибудь вернусь туда уже другой, представляющей не только неконтролируемую шутку. Так что, курите ваши шишки и наслаждайтесь накуренной жизнью, но вовремя задумывайтесь о своих действиях. Ведь они могут изменить тебя и сделать из тебя не только наркомана-рэпера, но и кого-то большего. И если тебе нравится пляска на алтаре – может, пора задаться вопросом, что ты на самом деле хочешь от этой жизни?